Афінський громадянин міг критикувати кого завгодно. В афінському театрі в карикатурному вигляді зображалися відомі політичні діячі. Оскільки творцем історичного процесу є народ, особливо актуальним є вивчення усіх аспектів існування найширших верств населення Європи.
У даній роботі обговорюється процес зародження науки як суспільного інституту. Наука пройшла шлях від фрагментарних успіхів у справі усвідомленні світу до формування комплексу уявлень про природу речей і явищ. Мейнстрімом становлення планетарної цивілізації все ж слід визнати еволюцію наукових уявлень саме в Євразії, поблизу теплих морів і в умовах сприятливого клімату. І тут, за загальною думкою, потрібно https://pvml.com.ua/ віддати належне внеску еллінів, які створили соціальної уклад, який сприяв розвитку філософії, що дала змогу побудувати фундамент для науки. Наприклад, елліни Мілетської школи поставили низку важливих питавинь, що виходили за межі локальних пізнавальних завдань і стосувались загальних проблем філософського характеру. Тільки на цьому ґрунті можна було починати будувати величну споруду Науки.
Ахіллес загинув від стріли, яка вразила його п’яту. Звідси вислів «ахіллесова п’ята» (вразливе місце). До н.е., але перебудовувалася щонайменше вісім разів. Але все-таки немає ніяких археологічних доказів, які підтверджували б, що Троянська війна відбувалася саме так, як описав її Гомер.
Тому у малолітньому віці батьки його покинули, залишили у горах. У зрілому віці Едіп, сам того не підозрюючи, убив свого батька при випадковій зустрічі і суперечці. Потім він сам став царем Фів і одружився на царській вдові Іокасті, тобто на власній матері, не знаючи цього. Боги злякалися, що скоро люди зрівняються з ними в могутності, і Зевс наказав прикувати Прометея до голої кам’яної скелі Кавказу і пробити йому списом груди. Щоранку на скелю сідав орел і гострим дзьобом рвав, видирав печінку. За ніч печінка відростала, рана загоювалася, а вранці орел прилітав знову, щоб карати, терзати титана.
Особливо велика роль належить давньогрецьким мислителям. Саме завдяки їм було зроблено перехід до раціонально-логічного способу пізнання і пояснення оточуючого світу та суспільних явищ. На цій новій теоретичній базі ними вперше було поставлено, розроблено і концептуально оформлено фундаментальні проблеми політико-правової тематики. У багатоманітності форм філософсько-правових уявлень давньогрецьких мислителів, тією чи іншою мірою, можна прослідкувати всі ідеї, які пізніше розвиваються і стають визначальними в європейській і світовій правовій та політичній думці. Особливо велика цінність античної політичної та правової думки полягає у тому, що вона оформилася і розвивалася, як ідеологія вільних людей. Свобода — фундаментальна цінність, головна мета зусиль і стержнева ідея всієї давньогрецької політичної та правової теорії і практики.
Він, наприклад, навів докази теореми про прямокутний трикутник (квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів), про використання числа п при обчисленні кола і площі круга. Ідеї Піфагора відомі зі слів його учнів і сучасників. Грецького вченого і філософа з острова Самос Піфагора (близько кінець VI ст. до н.е.) цікавило, що відбувається з людиною після смерті. Він вважав, що після смерті душа переселяється в іншу істоту і народжується знову.
Характерна риса цього комплексу – надзвичайна гармонійність, яка пояснюється єдністю задуму і швидкістю будівництва (близько forty років). Парадний вхід до Акрополя – Пропілеї – зведено архітектором Мнесіклом. Пізніше перед ними на штучно збільшеному виступі скелі було побудовано невеликий храм Ніки Аптерос (Ніки Безкрилої) – символ того, що богиня перемоги ніколи не покине місто. Евріпід, молодший з трьох великих драматургів, жив уже в епоху кризи, громадянських воєн, зовнішньої небезпеки, яка наростала з боку Македонії. Все це і дістало відображення в його творчості (“Медея”, “Іполіт”). Арістотель називав Евріпіда “найтрагічнішим з поетів”.
Крім родоводу богів, в ній розповідається про походження світу з хаосу. Одним з найхоробріших, найвизначніших грецьких героїв, учасником Троянської війни був Ахіллес (Ахілл) – син царя Пелея і морської богині Фетіди. В єдиноборстві з ним загинув один з головних троянських героїв – Гектор. Ахіллес мстився Гектору за вбивство свого друга. Мати Ахіллеса, бажаючи зробити сина безсмертним, скупала його в священних водах підземної річки Стікс. Але п’ята, за яку в дитинстві богиня його тримала, не торкнулась води і залишилась єдиним вразливим місцем.