Визнаючи ісихію як єдино можливий шлях до пізнання Бога й уподібнення йому, ісихасти, по суті, нехтували значенням колективних богослужінь, церковної обрядовості, виконування таїнств. До того ж онтологія ісихазму схилялася до пантеїзму, чому значною мірою прислужилося вчення про фаворське світло як еманацію божественного єства у світ. Визнаючи можливість обожнення людини, ісихасти стверджували іманентність Бога.

Наукові школи – неформальні об’єднання колег, центри навчання і формування творчих якостей вченого. Суть методів емпіричного і теоретичного дослідження. Метод же дослідження – це спосіб застосування старого знання для здобуття нового. Теорію певним чином можна розглядати як систему законів, що відображують сутність досліджуваного об’єкта.

На користь його аргументів зазначимо, що дійсно атомізоване висловлювання може практично використовуватися імперативно, без дескрипції, розуміння, як команда (наприклад у грі). Але це означає тільки одне, що факт може семіотизуватися оскільки має форму своєї презентації в думці як одиничне судження. Однак, розглядаючи факти виключно в такій “алогічній” формі, ми викреслюємо їх із сфери наукового пізнання як носіїв існуючого для думки змісту. Мислення – це опосередковане й узагальнене відображення у свідомості людини істотних властивостей, причинно-наслідкових і закономірних зв’язків між об’єктами, процесами чи явищами. Опосередкований характер мислення полягає в тому, що людина через доступні органам відчуття властивості, зв’язки і відносини предметів пізнає невиявлені властивості, зв’язки, відносини.

Безперечно, кожен факт, будучи детермінований реальною дійсністю, практикою, так або інакше концептуалізований, «просочений» певними теоретичними уявленнями. Проте завжди необхідно розрізняти факти дійсності як її окремі, специфічні прояви і факти знання як віддзеркалення цих проявів у свідомості людини. Не слід «гнатися» за нескінченним числом фактів, а, зібравши їх певну кількість, необхідно у будь-якому випадку включити зібрану систему фактів у певну концептуальну систему, щоб додати їм сенсу і значення. Учений не наосліп шукає факти, а завжди керується певною метою, завданням та ідеєю. Парадокс теоретичної навантаженості фактів вирішується таким чином. У формуванні факту беруть участь знання, які перевірені незалежно від теорії, а факти дають стимул для утворення нових теоретичних знань.

Проте він, як і його сучасники, не розумів історичного характеру людської діяльності. Предметом наукового дослідження з цієї ж теми може бути ріст деревостанів у зв’язку з характером рубок догляду. Наука як діяльність являє собою творчий процес суб’єкт-об’єктного взаємодії, спрямований на виробництво і відтворення нових об’єктивно-істинних знань про дійсність. Поппер звертає серйозну увагу на значну асиметрію процедур підтвердження і спростування в пізнанні. Ніяке кількість падаючих яблук не є достатнім для остаточного підтвердження істинності закону всесвітнього тяжіння.

• Соціально-управлінська функція наукового знання характеризує його використання для вирішення практичних завдань, регулювання соціальних відносин, вироблення цілей суспільної діяльності і свідомого керування соціальними процесами.
• Бо новий метод відкриває шлях до вирішення цілого ряду конкретних питань і встановленню безлічі нових фактів.
• Ці вимоги природничі науки виконують за допомогою понять.
• Зокрема, у Краківському університеті в середині XV ст.
• Практика зумовлює напрям і зміст мислення суб’єкта.

ПРІМЕРНИІ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ НА кандидатських іспитів з філософії та методології НАУКИ для аспірантів і здобувачів природничонаукових СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 1. Б) теорії – результати побудови наукових пояснень відомих фактів. Для розмежування псевдонаукових ідей і власне науки сформульовані принципи науковості. https://mekhanobrchormet.com.ua/ Проективно-конструкторська функція науки повязана зі створенням якісно нових технологій. Найчастіше вона виконується технічними науками. Науково-дослідницькою діяльністю займається значне коло людей. Тих, хто робить це постійно, називають дослідниками, науковцями (науковими працівниками), вченими.

Поява університетів датується XII ст., Проте в перших університетах панує релігійна парадигма світосприйняття. Світський вплив проникає в університети лише через 400 років. Для науки, починаючи з Нового часу, вводиться додатковий, п’ятий критерій науковості – це наявність експериментального методу дослідження, а також математизація науки. Даний критерій пов’язав сучасну науку з практикою, створив сучасну цивілізацію, орієнтовану на свідоме перетворення навколишнього світу в інтересах людини. Це особлива форма інтелектуальної праці, націлена на отримання об’єктивного знання. Наукове пізнання є одночасно абстрактно-аналітичним і конструктивно-синтетичним знанням, яке здійснюється за допомогою спеціальних методів. Ці вимоги природничі науки виконують за допомогою понять.

Диференціація та інтеграція наукового знання

Цьому сприяли відвідини вихідцями з України різних європейських країв. Потік українців в європейські країни значно збільшується. В Європу їдуть з метою налагодження церковних контактів, встановлення торговельних зв’язків, а також для здобуття освіти. Наші земляки пізнавали інші країни, місцеву природу і клімат, і цілком ймовірно що, повернувшись додому, своїми знаннями і враженнями ділилися з найближчим оточенням.

Притому, що емпіричне знання спирається на факти, саме в ньому знаходиться джерело як практичних, так і теоретичних помилок людей. Емпіричне знання односторонні, бо розкриває внутрішнього єдності різноманітних фактів. Воно відображає наявність не тільки окремих явищ, а й зв’язків між ними, описуючи їх у вигляді так званих емпіричних законів і закономірностей. Проблема – це етап зародження нових знань, що має активний пошуковий характер, і в якому істинне переплітається з неістинним, об’єктивний зміст не відділений від суб’єктивного. Це також початковий етап становлення наукової теорії. В такому разі проблема є джерелом розвитку теорії, пошуком шляхів її використання для вирішення практичних завдань, а також визначення меж її застосування і, тим самим, виявлення її обмеженості. Розвиток пізнання можна уявити як перехід від постановки одних проблем до Їхнього вирішення, а потім до постановки нових проблем та подальшого вирішення їх.

Саме тому вчений підкреслює, що відмінною ознакою постіндустріального суспільства є характер знання . В роботі ми розглянемо проблему наукової раціональності в інформаційному суспільстві і проаналізуємо її з точки зору наукового пізнання. Наукова проблема повинна визначено, предметизовано ставити завдання щодо можливих меж дослідження об’єкта. Предметизована визначеність виключає з поля наукового розгляду незліченну кількість псевдопроблем, оскільки зводить проблему до форми, що уможливлює перевірку дослідом, науковим спостереженням, співставленням із науково обгрунтованим доведеним знанням.

Найважливіші соціальні функції науки

Цілісність різноманіття наукового знання забезпечується не тільки взаємозв’язком теоретичного та емпіричного рівнів, але також і, наявністю так званих засад наукового знання. До них відносяться наукова картина світу, ідеали і норми наукового дослідження і філософські підстави науки. На емпіричному рівні пізнання здійснюється в процесі безпосередньої взаємодії з об’єктом. Об’єкт дослідження тут відображається переважно з боку своїх зовнішніх зв’язків і проявів. Характерними рисами емпіричного пізнання є частковість, фрагментарність, ймовірнісний характер.

Інакше говорячи, це все те, на що направлена думка дослідника, все, що може бути описано, воспринято, названо, виражено в мисленні і т. На основі знання законів функціонування і розвитку досліджуваних об’єктів наука здійснює передбачення майбутнього з метою подальшого практичного освоєння дійсності. Націленість науки на вивчення не тільки об’єктів, що перетворюються в сьогоднішній практиці, але і тих, які можуть стати предметом практичного освоєння в майбутньому, є важливою відмінною рисою наукового пізнання. Його основна задача – виявлення об’єктивних законів дійсності – природних, соціальних (суспільних), законів самого пізнання, мислення і інш. Звідси орієнтація дослідження головним чином на загальні, істотні властивості предмета, його необхідні характеристики і їх вираження в системі абстракції, в формі ідеалізованих об’єктів. Якщо цього немає, то немає і науки, бо саме поняття науковості передбачає відкриття законів, поглиблення в суть явищ, що вивчаються. Це основна ознака науки, основна її особливість.

Це не скасовує давні надбання науки, але доповнює їх, сприяє створенню більш докладних і цільних теорій. Будь-яка наука знаходиться не в статичному, а в динамічному стані, у процесі постійного розвитку й удосконалення знань. Кожне нове покоління учених доповнює і поглиблює знання, отримані їхніми попередниками, а також і створює основу для подальших відкриттів. Індукція, завдяки якій на основі знання лише деяких елементів множини предметів роблять висновок про всю множину, називається неповною. Неповну індукцію називають науковою лише за умови, що, крім формального, дається і реальне обгрунтування її висновків шляхом доведення їх не-випадковості, насамперед з допомогою виявлення причинно-наслідкових зв’язків між явищами, що досліджуються.